Керівники закладів
загальної середньої освіти більше не посідатимуть свої посади «пожиттєво».
У
Законі України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII зазначено, що керівник закладу освіти призначається
засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з
числа претендентів, які:
- вільно
володіють державною мовою;
- мають вищу
освіту.
Вимоги до кандидата на посаду
керівника закладу загальної середньої освіти (частина друга статті 24 Закону України «Про загальну середню
освіту»): посаду керівника закладу загальної середньої
освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності може обіймати
особа, яка:
- є громадянином України;
має:
- вищу освіту ступеня не
нижче магістра;
- стаж педагогічної
роботи не менше 3-х років;
- організаторські
здібності;
Тепер відсутні вимоги до кандидата на посаду керівника, як:
- обов’язкова вища
педагогічна освіта;
- проходження атестації
керівних кадрів освіти за Типовим положенням про атестацію педагогічних
працівників.
Додаткові
кваліфікаційні вимоги до керівника та порядок його обрання (призначення)
визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.
Оновлені
положення уже застосовуються до порядку призначення на вакантні посади директорів закладів загальної середньої освіти.
Керівник державного, комунального
закладу загальної середньої освіти призначається
на посаду рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним
(ними) органу:
- за результатами
конкурсного відбору;
- на підставі
рішення конкурсної комісії.
Строки призначення:
- на шість років;
- на два роки -
для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої
освіти вперше.
Строки перебування на посаді
керівника закладу:
-
не більше ніж
два строки підряд, тобто:
§
12 років
(6 + 6);
§
8 років
(2 + 6 до першого строку включається
дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої
освіти, призначеного вперше).
Після закінчення другого строку особа
має право:
-
брати
участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної
середньої освіти;
-
продовжувати
роботу в тому самому закладі на іншій посаді.
До складу конкурсної комісії входять
представники:
- засновника
(засновників),
- трудового
колективу,
- громадського
об’єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти,
- громадського
об’єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної
адміністративно-територіальної одиниці.
До участі у
роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники
громадських об’єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.
Положення про конкурс на посаду керівника
державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на
підставі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади
у сфері освіти і науки. Хоча типове положення ще
не затверджене, приймати на посаду керівника необхідно за конкурсом. Для цього
поки що необхідно керуватися Порядком призначення на посаду керівників
загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності (постанова КМУ
від 13.10.2015 № 827).
У разі надходження до
засновника закладу загальної середньої освіти обґрунтованого звернення
піклувальної ради або органу самоврядування закладу загальної середньої освіти
щодо звільнення керівника цього закладу засновник зобов’язаний розглянути його
і прийняти обґрунтоване рішення у найкоротший строк.
Заступник керівника,
педагогічні та інші працівники закладу загальної середньої освіти призначаються
на посади та звільняються з посад керівником цього закладу. Керівник закладу
загальної середньої освіти має право оголосити конкурс на вакантну посаду.
Стаття 42. Академічна
доброчесність
1. Академічна доброчесність - це сукупність етичних
принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники
освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової
(творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або
наукових (творчих) досягнень.
2. Дотримання академічної доброчесності
педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає:
надання достовірної інформації про методики і
результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну
(науково-педагогічну, творчу) діяльність;
самостійне виконання навчальних завдань, завдань
поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми
потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і
можливостей);
надання достовірної інформації про результати
власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики
досліджень і джерела інформації.
академічний плагіат - оприлюднення (частково або
повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як
результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих
текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
самоплагіат - оприлюднення (частково або повністю)
власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових
результатів;
фабрикація - вигадування даних чи фактів, що
використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
фальсифікація - свідома зміна чи модифікація вже
наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
списування - виконання письмових робіт із
залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання,
зокрема під час оцінювання результатів навчання;
обман - надання завідомо неправдивої інформації
щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього
процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат,
фабрикація, фальсифікація та списування;
хабарництво - надання (отримання) учасником
освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна,
послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального
характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;
необ’єктивне оцінювання - свідоме завищення або
заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти.
5. За порушення академічної доброчесності
педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть
бути притягнені до такої академічної відповідальності:
позбавлення права брати участь у роботі визначених
законом органів чи займати визначені законом посади.
6. За порушення академічної доброчесності здобувачі
освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:
7. Види академічної відповідальності (у тому числі
додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні
порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або
внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені)
основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з
відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої
відповідальності.
8. Порядок виявлення та встановлення фактів
порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним
органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та
спеціальних законів.
Кожна особа, стосовно якої порушено питання про
порушення нею академічної доброчесності, має такі права:
ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо
встановлення факту порушення академічної доброчесності, подавати до них
зауваження;
особисто або через представника надавати усні та
письмові пояснення або відмовитися від надання будь-яких пояснень, брати участь
у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;
знати про дату, час і місце та бути присутньою під
час розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності
та притягнення її до академічної відповідальності;
оскаржити рішення про притягнення до академічної
відповідальності до органу, уповноваженого розглядати апеляції, або до суду.
10. За дії (бездіяльність), що цим Законом визнані
порушенням академічної доброчесності, особа може бути притягнута до інших видів
відповідальності з підстав та в порядку, визначених законом.
Стаття 45. Інституційний
аудит
1. Інституційний аудит - це комплексна зовнішня
перевірка та оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти (крім
закладів вищої освіти), які забезпечують його ефективну роботу та сталий
розвиток.
2. Метою проведення інституційного аудиту є
оцінювання якості освітньої діяльності закладу освіти та вироблення
рекомендацій щодо:
підвищення якості освітньої діяльності закладу
освіти та вдосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освіти;
приведення освітнього та управлінського процесів у
відповідність із вимогами законодавства та ліцензійними умовами.
3. Результати інституційного аудиту оприлюднюються
на сайтах закладу освіти (за наявності), засновника (крім засновника приватного
закладу освіти) та органу, що здійснив інституційний аудит.
4. Інституційний аудит проводиться центральним
органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти.
Заклади освіти, що мають чинний сертифікат про
громадську акредитацію закладу освіти, вважаються такими, що успішно пройшли
інституційний аудит у плановому порядку.
6. Інституційний аудит проводиться у позаплановому
порядку в закладі освіти, який має низьку якість освітньої діяльності.
Інституційний аудит також може бути проведений у
позаплановому порядку за ініціативою засновника, керівника, колегіального
органу управління, вищого колегіального органу громадського самоврядування або
наглядової (піклувальної) ради закладу освіти.
7. За результатами проведення інституційного аудиту
надаються висновок про якість освітньої діяльності закладу освіти, внутрішню
систему забезпечення якості освіти, а також рекомендації щодо вдосконалення
діяльності закладу освіти.
У разі виявлення невідповідності освітньої
діяльності закладу освіти законодавству та/або ліцензійним умовам орган, який
проводить аудит, визначає строк усунення недоліків та порушень у роботі закладу
освіти. Після закінчення визначеного строку проводиться перевірка результатів
усунення відповідних недоліків і порушень. У разі негативних результатів такої
перевірки засновнику закладу освіти можуть бути надані рекомендації щодо зміни
керівника закладу освіти, припинення чи реорганізації закладу освіти.
8. Особливості проведення інституційного аудиту на
відповідному рівні освіти визначаються спеціальними законами.
Стаття 51. Сертифікація
педагогічних працівників
1. Сертифікація педагогічних працівників - це
зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у
тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних
методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування,
самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи.
2. Сертифікація педагогічного працівника
відбувається на добровільних засадах виключно за його ініціативою.
3. Формування та забезпечення функціонування
системи сертифікації педагогічних працівників здійснює центральний орган
виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Процедуру сертифікації педагогічних працівників
здійснюють спеціально уповноважені державою установи, положення про які
затверджує Кабінет Міністрів України.
4. За результатами успішного проходження
сертифікації педагогічному працівнику видається сертифікат, який є дійсним
упродовж трьох років. Успішне проходження сертифікації зараховується як
проходження атестації педагогічним працівником.
5. Педагогічні працівники, які отримують доплату за
успішне проходження сертифікації, впроваджують і поширюють методики
компетентнісного навчання та нові освітні технології.
Педагогічні працівники, які мають сертифікат,
можуть залучатися до проведення інституційного аудиту в інших закладах освіти,
розроблення та акредитації освітніх програм, а також до інших процедур і
заходів, пов’язаних із забезпеченням якості та впровадженням інновацій,
педагогічних новацій і технологій у системі освіти.
6. Положення про сертифікацію педагогічних
працівників розробляються центральними органами виконавчої влади, до сфери
управління яких належать заклади освіти, та затверджуються Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 54. Права
та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших
осіб, які залучаються до освітнього процесу
академічну свободу, включаючи свободу викладання,
свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність,
вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній
програмі;
розроблення та впровадження авторських навчальних
програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед
методик компетентнісного навчання;
користування бібліотекою, навчальною, науковою,
виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою
закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку,
встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;
вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів
освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що
здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників;
доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що
використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;
творчу відпустку строком до одного року не більше
одного разу на 10 років із зарахуванням до стажу роботи;
забезпечення житлом у першочерговому порядку,
пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;
забезпечення службовим житлом з усіма комунальними
зручностями у порядку, передбаченому законодавством;
виконувати освітню програму для досягнення
здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання;
сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти,
формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне
здоров’я;
дотримуватися академічної доброчесності та
забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій
діяльності;
настановленням і особистим прикладом утверджувати
повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди,
справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;
формувати у здобувачів освіти усвідомлення
необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і
територіальну цілісність України;
виховувати у здобувачів освіти повагу до державної
мови та державних символів України, національних, історичних, культурних
цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України
та навколишнього природного середовища;
формувати у здобувачів освіти прагнення до
взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними,
релігійними групами;
захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу
від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та
гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що
завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими
особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів,
іншим шкідливим звичкам;
додержуватися установчих документів та правил
внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов’язки.
3. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові
працівники мають також інші права та обов’язки, передбачені законодавством,
колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами
закладу освіти.
4. Права та обов’язки інших осіб, які залучаються
до освітнього процесу, визначаються законодавством, відповідними договорами
та/або установчими документами закладу освіти.
5. Відволікання педагогічних, науково-педагогічних
і наукових працівників від виконання професійних обов’язків не допускається,
крім випадків, передбачених законодавством.
Стаття 57. Державні
гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам
диференціацію посадових окладів (ставок заробітної
плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених
посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за
почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання;
виплату педагогічним працівникам щорічної грошової
винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за
сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов’язків;
виплату педагогічним і науково-педагогічним
працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу
(ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;
надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво
(реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку,
передбаченому Кабінетом Міністрів України;
2. У разі захворювання педагогічного чи
науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним
посадових обов’язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які
навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу
чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації за таким
працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або
каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення
працездатності або встановлення інвалідності.
3. Педагогічним працівникам, які працюють у
сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше
працювали педагогічними працівниками в таких населених пунктах і проживають у
них, держава відповідно до законодавства забезпечує безоплатне користування
житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм. Зазначені пільги
надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в
розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини
доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України.
Зазначені працівники мають право на безоплатне
одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена
сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи чи організації,
розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського
підприємства, сільськогосподарської установи чи організації, що приватизуються,
або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі
земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого
селянського господарства.
Дія абзацу другого цієї частини не поширюється на
громадян, які раніше набули право на земельну частку (пай) або земельні ділянки
для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого
селянського господарства, крім випадків успадкування права на земельну частку
(пай), земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для
ведення особистого селянського господарства відповідно до закону.
4. За особливі трудові заслуги педагогічні та
науково-педагогічні працівники можуть бути нагороджені державними нагородами,
представлені до присудження державних премій України, відзначені знаками,
грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення.
Стаття 58. Вимоги
до освіти та професійної кваліфікації педагогічного працівника закладу освіти
1. Педагогічну діяльність у закладах освіти
здійснюють особи, які працюють на посадах педагогічних працівників.
2. На посади педагогічних працівників приймаються
особи, фізичний і психічний стан яких дозволяє здійснювати педагогічну
діяльність та які мають освітню та/або професійну кваліфікацію, що відповідає
встановленим законодавством, зокрема професійним стандартом (за наявності),
кваліфікаційним вимогам до відповідних посад педагогічних працівників.
3. Особам, які здобули вищу, фахову передвищу чи
професійну (професійно-технічну) освіту за педагогічною спеціальністю
(педагогічну освіту), відповідний заклад освіти присвоює професійну
кваліфікацію педагогічного працівника. Педагогічна освіта передбачає підготовку
особи, результатом якої є набуття компетентностей зі спеціальності (предметної
спеціальності, спеціалізації), педагогіки, психології, у тому числі шляхом
проходження педагогічної практики, необхідних для забезпечення процесу
навчання, виховання і розвитку особистості, у тому числі осіб з особливими
освітніми потребами, моніторингу педагогічної діяльності та аналізу
педагогічного досвіду, проведення освітніх вимірювань, застосування освітніх технологій
і методів навчання, ефективних способів взаємодії всіх учасників освітнього
процесу.
4. Особам, які здобули у закладі освіти вищу,
фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за іншою
спеціальністю, цей заклад може присвоїти професійну кваліфікацію педагогічного
працівника у разі, якщо це передбачено відповідною освітньою програмою.
5. Особи, які здобули вищу, фахову передвищу чи
професійну (професійно-технічну) освіту за іншою спеціальністю та яким не було
присвоєно професійну кваліфікацію педагогічного працівника, можуть бути
призначені на посаду педагогічного працівника строком на один рік.
Особи можуть продовжити працювати на відповідних
посадах педагогічних працівників системи дошкільної, позашкільної, професійної
(професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти
після їх успішної атестації у порядку, визначеному законодавством.
Особам, які забезпечують здобуття повної загальної
середньої освіти, професійна кваліфікація педагогічного працівника може бути
присвоєна закладом вищої чи післядипломної освіти або відповідним
кваліфікаційним центром після одного року роботи на посадах педагогічних
працівників, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, за
умови успішного складення кваліфікаційного іспиту відповідно до кваліфікаційних
вимог до педагогічного працівника чи відповідного професійного стандарту (за
наявності).
Стаття 59. Професійний розвиток та підвищення кваліфікації
педагогічних і науково-педагогічних працівників
1. Професійний розвиток педагогічних і
науково-педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у
програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного
зростання. Заклади освіти, в яких працюють педагогічні та науково-педагогічні
працівники, сприяють їхньому професійному розвитку та підвищенню кваліфікації.
2. Підвищення кваліфікації може здійснюватися за
різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у
сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах,
семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо) та у
різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві) тощо).
Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають
право підвищувати кваліфікацію у закладах освіти, що мають ліцензію на
підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою
освітньою програмою. Результати підвищення кваліфікації у таких закладах освіти
не потребують окремого визнання і підтвердження.
Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають
право підвищувати кваліфікацію в інших суб’єктів освітньої діяльності, фізичних
та юридичних осіб. Результати підвищення кваліфікації педагогічного
(науково-педагогічного) працівника у таких суб’єктів визнаються окремим рішенням
педагогічної (вченої) ради. Умови і порядок визнання результатів підвищення
кваліфікації у таких суб’єктів визначаються відповідно до частини шостої цієї
статті.
{Абзац третій частини другої
статті 59 набирає чинності з 1 січня 2018 року - див. пункт 1 розділу XII}
Вид, форму та суб’єкта підвищення кваліфікації
обирає педагогічний (науково-педагогічний) працівник.
3. Педагогічна (вчена) рада закладу освіти на
основі пропозицій педагогічних (науково-педагогічних) працівників затверджує
щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних (науково-педагогічних)
працівників (з відривом чи без відриву від освітнього процесу).
4. Підвищення кваліфікації є необхідною умовою
атестації педагогічного працівника та враховується під час обрання за конкурсом
на посаду науково-педагогічного працівника.
5. Загальна кількість годин, відведена на
підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника, що
оплачується за кошти відповідних бюджетів, визначається законодавством.
Кошти на підвищення кваліфікації педагогічних
(науково-педагогічних) працівників отримує заклад освіти, який розподіляє їх за
рішенням педагогічної (вченої) ради закладу освіти.
Підвищення кваліфікації педагогічного
(науково-педагогічного) працівника може фінансуватися засновником закладу
освіти, закладом освіти, в якому він працює, педагогічним
(науково-педагогічним) працівником, а також іншими фізичними та юридичними
особами.
На час підвищення кваліфікації з відривом від
освітнього процесу в обсязі, визначеному законодавством, за педагогічним
(науково-педагогічним) працівником зберігається місце роботи (посада) із
збереженням середньої заробітної плати.
6. Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних
працівників, включаючи порядок оплати, умови і порядок визнання результатів
підвищення кваліфікації, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 60. Робочий
час педагогічних і науково-педагогічних працівників
1. Робочий час педагогічного працівника включає час
виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої
педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором.
2. Робочий час науково-педагогічного працівника
включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної
роботи.
3. Конкретний перелік та обсяг видів робіт
педагогічного і науково-педагогічного працівника встановлюються трудовим
договором відповідно до законодавства.
4. Норми педагогічного (навчального) навантаження
педагогічних (науково-педагогічних) працівників на одну ставку встановлюються
спеціальними законами.
5. Засновник або уповноважений ним орган, керівники
закладів освіти та їх структурних підрозділів не мають права вимагати від
педагогічних і науково-педагогічних працівників виконання роботи, не
передбаченої трудовим договором.
1. Оплата праці педагогічних і науково-педагогічних
працівників здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевого
бюджетів, коштів засновників, власних надходжень закладів освіти, грантів, а
також інших джерел, не заборонених законодавством.
2. Посадовий оклад педагогічного працівника
найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі трьох мінімальних
заробітних плат.
{Абзац перший частини другої
статті 61 набирає чинності з 1 січня 2018 року та реалізується відповідно
до підпункту 1 пункту 6 розділу XII - див. пункт 1 розділу XII}
Посадовий оклад педагогічного працівника кожної
наступної кваліфікаційної категорії підвищується не менше ніж на 10 відсотків.
Найменший посадовий оклад науково-педагогічного
працівника встановлюється на 25 відсотків вище від посадового окладу
педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії.
{Абзац третій частини другої
статті 61 набирає чинності з 1 січня 2018 року та реалізується відповідно
до підпункту 1 пункту 6 розділу XII - див. пункт 1 розділу XII}
Кожний наступний посадовий оклад науково-педагогічного
працівника підвищується не менше ніж на 10 відсотків від попереднього.
Схеми посадових окладів (ставок заробітної плати)
педагогічних і науково-педагогічних працівників державних і комунальних
закладів освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України з урахуванням норм
цього Закону.
Засновник приватного закладу освіти має право
встановлювати інші, ніж передбачено цим Законом, розмір і умови оплати праці,
винагороди та допомоги для педагогічних і науково-педагогічних працівників.
Отримані приватним закладом освіти публічні кошти розподіляються у порядку,
визначеному законодавством для державних і комунальних закладів освіти.
3. Науково-педагогічним, науковим та педагогічним
працівникам закладів освіти встановлюються доплати за наукові ступені та вчені
звання відповідно до закону.
4. Педагогічним і науково-педагогічним працівникам
встановлюються щомісячні надбавки за вислугу років у розмірах:
5. Педагогічний працівник, який пройшов
сертифікацію, отримує щомісячну доплату в розмірі 20 відсотків посадового
окладу (ставки заробітної плати) пропорційно до обсягу педагогічного
навантаження протягом строку дії сертифіката.
{Частина п'ята статті 61
набирає чинності з 1 січня 2019 року - див. пункт 1 розділу XII}
6. Заклад освіти має право за рахунок власних
надходжень та інших джерел, не заборонених законодавством, встановлювати
педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії та
інші види заохочень.
7. Керівник закладу освіти відповідно до
законодавства, установчих документів та колективного договору має право
встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати,
надбавки, премії за використання в освітньому процесі іноземних мов, сучасних
технологій, реалізацію інноваційних проектів тощо.
8. Педагогічним і науково-педагогічним працівникам
за рахунок власних надходжень закладів освіти може надаватися матеріальна
допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови надання такої допомоги
визначаються установчими документами закладів освіти або колективним договором.
Стаття 71. Громадський
нагляд (контроль) у сфері освіти
1. Громадський нагляд (контроль) у системі освіти
здійснюється суб’єктами громадського нагляду (контролю) - громадськими
об’єднаннями та іншими інститутами громадянського суспільства, установчими
документами яких передбачено діяльність у сфері освіти та/або соціального
захисту осіб з інвалідністю, професійними об’єднаннями педагогічних і
науково-педагогічних працівників, об’єднаннями здобувачів освіти, об’єднаннями
батьківських комітетів та органами, до яких вони делегують своїх представників.
1) ініціювати і брати участь у дослідженнях з
питань освіти та оприлюднювати результати таких досліджень;
якості результатів навчання, у тому числі
моніторинг державної підсумкової атестації, екзаменів та інших форм оцінки
результатів навчання;
розподілу витрат на освіту та цільового
використання коштів з державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не
заборонених законодавством;
3) брати участь у громадському обговоренні,
громадських консультаціях та проводити громадську експертизу, у тому числі
підручників (їх проектів), відповідно до законодавства;
4) здійснювати інші заходи у сфері освіти відповідно
до законодавства та реалізовувати інші права, не заборонені законом.
3. Безпосередньо в закладі освіти громадський
нагляд (контроль) може проводитися виключно з дозволу керівника закладу освіти,
крім випадків, встановлених законодавством.
статистичні дані центрального органу виконавчої
влади у сфері статистики про систему освіти і ринок праці;
2. Центральний орган виконавчої влади у сфері
статистики здійснює збір первинної статистичної інформації у сфері освіти та її
оброблення. Перелік показників, порядок збору та методика оброблення
статистичної інформації у сфері освіти погоджуються з центральним органом
виконавчої влади у сфері освіти і науки.
3. Деперсоналізовані статистичні дані розміщуються
в мережі Інтернет для вільного доступу у форматі, зручному для копіювання та
оброблення.
1. З метою забезпечення належних умов для
реалізації права особи на освіту в системі освіти діє освітній омбудсмен.
Освітній омбудсмен у своїй діяльності керується Конституцієюта
законами України, а також положенням про освітнього омбудсмена, що
затверджується Кабінетом Міністрів України.
2. Освітній омбудсмен є посадовою особою, на яку
Кабінетом Міністрів України покладається виконання завдань щодо захисту прав у
сфері освіти.
3. Освітній омбудсмен призначається на посаду
Кабінетом Міністрів України строком на п’ять років без права повторного
призначення.
розглядати скарги та перевіряти факти, викладені у
скаргах, поданих здобувачами освіти, їхніми батьками, законними представниками,
а також педагогічними, науково-педагогічними і науковими працівниками;
отримувати від закладів освіти та органів
управління освітою інформацію, необхідну для виконання своїх функцій, у тому
числі інформацію з обмеженим доступом;
за результатами проведених перевірок приймати
рішення щодо обґрунтованості чи необґрунтованості скарги і на його основі
надавати рекомендації закладам освіти та органам управління освітою,
повідомляти правоохоронні органи щодо виявлених фактів порушення законодавства;
безперешкодно у встановленому законом порядку відвідувати
органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти всіх
рівнів незалежно від форми власності, а також брати участь в установленому
порядку у засіданнях державних органів з питань, що належать до його
компетенції;
звертатися до органів державної влади,
правоохоронних органів щодо виявлених фактів порушення права людини на освіту
та законодавства у сфері освіти;
надавати консультації здобувачам освіти, їхнім
батькам, законним представникам, а також особам, які навчають;
5. Забезпечення діяльності освітнього омбудсмена
здійснює служба освітнього омбудсмена, порядок діяльності якої визначається
положенням про освітнього омбудсмена.
Стаття 78. Фінансування
системи освіти
1. Держава забезпечує асигнування на освіту в
розмірі не менше ніж 7 відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок
коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не
заборонених законодавством.
6. Фінансування
здобуття повної загальної середньої освіти здійснюється за рахунок коштів
державного бюджету, у тому числі шляхом надання освітніх субвенцій місцевим
бюджетам, коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених
законодавством.
Порядок розподілу освітньої субвенції між місцевими
бюджетами визначається згідно з формулою, в основі якої лежить кількість
здобувачів освіти, які навчаються на відповідній території, з урахуванням таких
факторів:
8. Фінансування
вищої і післядипломної освіти здійснюється за рахунок коштів державного,
місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Підвищення кваліфікації педагогічних і
науково-педагогічних працівників в обсязі, визначеному законодавством,
здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів.
Обсяг коштів, що додатково виділяються з державного
бюджету на підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних
працівників державних закладів освіти, не може бути меншим 2 відсотків фонду
заробітної плати цих працівників.
Обсяг коштів, що додатково виділяються з державного
бюджету на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, заробітна плата
яких виплачується за рахунок освітньої субвенції, не може бути меншим 2
відсотків відповідної освітньої субвенції. Обсяг коштів, що додатково
виділяються з місцевих бюджетів на підвищення кваліфікації інших педагогічних і
науково-педагогічних працівників комунальних закладів освіти, не може бути
меншим 2 відсотків фонду заробітної плати цих працівників.
10. Держава здійснює
фінансування здобуття особою загальної середньої освіти у приватному або
корпоративному закладі освіти, що має ліцензію на провадження освітньої
діяльності у сфері загальної середньої освіти, за рахунок коштів державного та
місцевих бюджетів шляхом передачі такому закладу освіти цільового обсягу коштів
у розмірі фінансового нормативу (з урахуванням відповідних коригуючих
коефіцієнтів) бюджетної забезпеченості одного учня, який здобуває повну
загальну середню освіту, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
{Частина десята статті 78
набирає чинності з 1 січня 2019 року - див. пункт 1 розділу XII}
Стаття 79. Фінансово-господарська діяльність закладів
освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти
2. Фінансування освітньої діяльності з державного бюджету
може здійснюватися шляхом надання освітніх субвенцій, які відповідно до Бюджетного кодексу України та
закону про Державний бюджет України на відповідний рік можуть спрямовуватися
на:
Стаття 81. Державно-приватне
партнерство у сфері освіти і науки
1. Правові засади державно-приватного партнерства у
сфері освіти і науки визначені Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про
державно-приватне партнерство", цим Законом, іншими законами та
міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною
Радою України.
2. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і
науки здійснюється на основі договорів між органами державної влади та
приватними партнерами, які укладаються у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.
Розділ XII
ПРИКІНЦЕВІ
ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
x
x
3. Установити, що:
1) до приведення законодавства і установчих
документів закладів освіти у відповідність із цим Законом терміни
"навчальний заклад" і "заклад освіти" є ідентичними, а всі
суб’єкти владних повноважень і навчальні заклади керуються всіма положеннями
цього Закону, що стосуються закладів освіти, а також положеннями законодавства,
що стосуються навчальних закладів у частині, що не суперечить цьому Закону;
2) термін "заклад освіти", що
вживається у цьому Законі та спеціальних законах, відповідає терміну
"навчальний заклад", що вживається в Конституції України;
4) з 1 вересня 2027 року строк здобуття профільної
середньої освіти усіма здобувачами освіти становить три роки.
13) переоформлення установчих документів закладів
освіти з метою приведення їх у відповідність із цим Законом здійснюється
протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом;
4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
2) у Законі України "Про загальну середню
освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 28, ст. 230 із
наступними змінами):
Стаття 9. Типи
закладів освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти
початкова школа - заклад освіти I ступеня (або
структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує початкову освіту;
гімназія - заклад середньої освіти II ступеня (або
структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує базову середню
освіту;
ліцей - заклад середньої освіти III ступеня (або
структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує профільну середню
освіту.
Початкова школа, гімназія і ліцей можуть
функціонувати як окремі юридичні особи або як структурні підрозділи іншого
закладу освіти (зокрема закладу загальної середньої освіти I-II, II-III чи
I-III ступенів). Ліцеї функціонують, як правило, як самостійні юридичні особи.
Заклад загальної середньої освіти, що реалізує
освітні програми на декількох рівнях загальної середньої освіти, має тип
закладу вищого рівня, на якому провадиться освітня діяльність.
спеціальна школа - заклад загальної середньої
освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку;
санаторна школа - заклад загальної середньої освіти
з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;
школа соціальної реабілітації - заклад загальної
середньої освіти для дітей, які відповідно до рішення суду потребують особливих
умов виховання;
навчально-реабілітаційний центр - заклад загальної
середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими
складними порушеннями розвитку.
Зазначені заклади освіти можуть функціонувати на
одному і на декількох рівнях загальної середньої освіти.
3. Здобуття загальної середньої освіти також можуть
забезпечувати заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої,
вищої освіти та інші заклади освіти, зокрема міжшкільні ресурсні центри (міжшкільні
навчально-виробничі комбінати), що мають ліцензію на провадження освітньої
діяльності у сфері загальної середньої освіти.
Положення про міжшкільний ресурсний центр
затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
спеціалізована мистецька школа (школа-інтернат) -
заклад спеціалізованої освіти I-III або II-III ступенів мистецького профілю;
школа-інтернат (ліцей-інтернат) спортивного профілю
- заклад спеціалізованої освіти I-III або II-III ступенів спортивного профілю
(заклад із специфічними умовами навчання);
професійний коледж (коледж) спортивного профілю -
заклад спеціалізованої освіти спортивного профілю (заклад із специфічними
умовами навчання);
професійний коледж (коледж) культурологічного або
мистецького спрямування - заклад спеціалізованої освіти, який забезпечує
здобуття професійної мистецької освіти;
військовий (військово-морський) ліцей, ліцей з
посиленою військово-фізичною підготовкою - заклад спеціалізованої освіти II-III
або III ступенів військового профілю для дітей з 13 років;
науковий ліцей, науковий ліцей-інтернат - заклад
спеціалізованої освіти II-III або III ступеня наукового профілю.
Положення про заклади спеціалізованої освіти
затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів
виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у
відповідній сфері.
Стаття 11. Створення,
реорганізація, ліквідація та перепрофілювання закладу загальної середньої
освіти
1. Рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію
чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти незалежно
від підпорядкування, типу і форми власності приймає його засновник
(засновники).
Засновником закладу загальної середньої освіти може
бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені
територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема
релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством
порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної
середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав
і обов’язків засновника.
Заклади загальної середньої освіти створюються з
урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації, а також відповідно
до культурно-освітніх, соціально-економічних, національних і мовних потреб
територіальної громади та/або суспільства.
З метою задоволення духовних потреб громадян
приватні заклади освіти, зокрема засновані релігійними організаціями, статути
(положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, мають
право визначати релігійну спрямованість своєї освітньої діяльності.
Заклад загальної середньої освіти створюється
відповідно до ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері
загальної середньої освіти.
2. У разі реорганізації чи ліквідації закладу
загальної середньої освіти засновник зобов’язаний забезпечити здобувачам освіти
можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти.
3. Заклади загальної середньої освіти можуть бути
передані засновниками у комунальну чи державну власність відповідно до
законодавства";
2. У закладах загальної середньої освіти,
розташованих у селах і селищах, кількість учнів у класах визначається
демографічною ситуацією, але повинна становити не менше п’яти осіб. У разі
меншої кількості учнів у класі заняття проводяться за індивідуальною або іншими
формами навчання.
Заклад освіти може забезпечувати здобуття
початкової освіти дітьми (незалежно від їх кількості) одного або різного віку,
які можуть бути об’єднані в один чи різні класи (групи). У такому разі освітній
процес може організовуватися одним або кількома вчителями, або в будь-якій
іншій формі, яка буде найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття
дітьми початкової освіти відповідно до стандарту освіти.
3. Порядок поділу класів на групи при вивченні
окремих предметів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері освіти, за погодженням з
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової
політики.
4. Гранична наповнюваність класів у закладах
загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами
визначається положеннями про такі заклади освіти.
5. За письмовими зверненнями батьків, інших
законних представників учнів та відповідно до рішення засновника у закладі
освіти функціонують групи подовженого дня, фінансування яких здійснюється за
кошти засновника та за інші кошти, не заборонені законодавством.
Порядок створення груп подовженого дня у державних
і комунальних закладах загальної середньої освіти визначається центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну
політику у сфері освіти.
Стаття 15. Освітня
програма
1. Освітня програма - це єдиний комплекс освітніх
компонентів, спланованих і організованих закладом загальної середньої освіти
для досягнення учнями визначених відповідним Державним стандартом загальної
середньої освіти результатів навчання.
Основою для розроблення освітньої програми є
відповідний Державний стандарт загальної середньої освіти.
перелік, зміст, тривалість і взаємозв’язок освітніх
галузей та/або предметів, дисциплін тощо, логічну послідовність їх вивчення;
3. Освітня програма схвалюється педагогічною радою
закладу освіти та затверджується його керівником.
5. Освітні програми, що розробляються на основі
типових освітніх програм, не потребують окремого затвердження центральним
органом забезпечення якості освіти.
6. Освітня програма може бути розроблена для одного
і для декількох рівнів освіти (наскрізна освітня програма).
7. Кожна освітня програма має передбачати досягнення
здобувачами освіти результатів навчання (компетентностей), визначених
відповідним Державним стандартом загальної середньої освіти.
8. На основі освітньої програми заклад освіти
складає та затверджує навчальний план, що конкретизує організацію освітнього
процесу";
частини третю - п’яту статті
16 викласти в такій редакції:
"3. Структура навчального року (за чвертями,
півріччями, семестрами), тривалість навчального тижня, дня, занять, відпочинку
між ними, інші форми організації освітнього процесу встановлюються закладом
загальної середньої освіти у межах часу, передбаченого освітньою програмою.
Організація освітнього процесу не повинна
призводити до перевантаження учнів та має забезпечувати безпечні та нешкідливі
умови здобуття освіти.
4. Режим роботи закладу загальної середньої освіти
визначається таким закладом освіти на основі відповідних нормативно-правових
актів.
5. Тривалість уроків у закладах освіти становить: у
перших класах - 35 хвилин, у других - четвертих класах - 40 хвилин, у п’ятих -
одинадцятих класах - 45 хвилин. Заклад освіти може обрати інші, крім уроку,
форми організації освітнього процесу.
Різниця в часі навчальних годин перших - четвертих
класів обов’язково обліковується і компенсується проведенням додаткових,
індивідуальних занять та консультацій з учнями";
статтю 24 викласти в
такій редакції:
1. Педагогічним працівником повинна бути особа з
високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту та/або
професійну кваліфікацію педагогічного працівника, належний рівень професійної
підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та
якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє
виконувати професійні обов’язки в закладах системи загальної середньої освіти.
Перелік посад педагогічних працівників системи загальної середньої освіти
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2. Посаду керівника закладу загальної середньої
освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності може обіймати
особа, яка є громадянином України, має вищу освіту ступеня не нижче магістра та
стаж педагогічної роботи не менше трьох років, а також організаторські
здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних
обов’язків";
2. Керівник закладу
загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади
рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.
Керівник державного, комунального закладу загальної
середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору
строком на шість років (строком на два роки - для особи, яка призначається на
посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення
конкурсної комісії, до складу якої входять представники засновника
(засновників), трудового колективу, громадського об’єднання батьків учнів
(вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об’єднання
керівників закладів загальної середньої освіти відповідної
адміністративно-територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом
дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об’єднань та
експерти у сфері загальної середньої освіти.
Положення про конкурс на посаду керівника
державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та
затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого центральним
органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Одна і та сама особа не може бути керівником
відповідного закладу загальної середньої освіти більше ніж два строки підряд
(до першого строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника
закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше). Після закінчення
другого строку перебування на посаді особа має право брати участь у конкурсі на
заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або
продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді.
Заступник керівника, педагогічні та інші працівники
закладу загальної середньої освіти призначаються на посади та звільняються з
посад керівником цього закладу. Керівник закладу загальної середньої освіти має
право оголосити конкурс на вакантну посаду.
У разі надходження до засновника закладу загальної
середньої освіти обґрунтованого звернення піклувальної ради або органу
самоврядування закладу загальної середньої освіти щодо звільнення керівника
цього закладу засновник зобов’язаний розглянути його і прийняти обґрунтоване
рішення у найкоротший строк";
"Стаття 27. Атестація
та підвищення кваліфікації педагогічних працівників";
"3. Щорічне підвищення кваліфікації педагогічних
працівників закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до
Закону України "Про освіту". Загальна кількість академічних годин для
підвищення кваліфікації педагогічного працівника впродовж п’яти років не може
бути меншою за 150 годин, з яких певна кількість годин має бути обов’язково
спрямована на вдосконалення знань, вмінь і практичних навичок у частині роботи
з дітьми з особливими освітніми потребами";
Стаття 39. Управління та громадське самоврядування
закладу загальної середньої освіти
1. Керівництво закладом загальної середньої освіти
здійснює директор, повноваження якого визначаються законом, статутом закладу
освіти та трудовим договором.
2. Колегіальним органом управління закладу
загальної середньої освіти є педагогічна рада, повноваження якої визначаються
цим Законом і статутом закладу освіти.
Педагогічна рада створюється в усіх закладах
освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти, незалежно від
підпорядкування, типів і форми власності за наявності не менше трьох педагогічних
працівників. Усі педагогічні працівники закладу освіти мають брати участь у
засіданнях педагогічної ради.
формує систему та затверджує процедури внутрішнього
забезпечення якості освіти, включаючи систему та механізми забезпечення
академічної доброчесності;
приймає рішення щодо переведення учнів (вихованців)
до наступного класу і їх випуску, видачі документів про відповідний рівень
освіти, нагородження за успіхи у навчанні;
обговорює питання підвищення кваліфікації
педагогічних працівників, розвитку їхньої творчої ініціативи, визначає заходи
щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників, затверджує щорічний план
підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
розглядає питання впровадження в освітній процес
найкращого педагогічного досвіду та інновацій, участі в дослідницькій,
експериментальній, інноваційній діяльності, співпраці з іншими закладами
освіти, науковими установами, фізичними та юридичними особами, які сприяють
розвитку освіти;
ухвалює рішення щодо відзначення, морального та матеріального
заохочення учнів (вихованців), працівників закладу та інших учасників
освітнього процесу;
розглядає питання щодо відповідальності учнів
(вихованців), працівників закладу та інших учасників освітнього процесу за
невиконання ними своїх обов’язків;
має право ініціювати проведення позапланового
інституційного аудиту закладу та проведення громадської акредитації закладу;
Рішення педагогічної ради закладу загальної середньої
освіти вводяться в дію рішеннями керівника закладу.
Вищим колегіальним органом громадського
самоврядування закладу загальної середньої освіти є загальні збори
(конференція) колективу закладу освіти.
4. У закладах загальної середньої освіти можуть функціонувати
методичні об’єднання, що охоплюють учасників освітнього процесу та спеціалістів
певного професійного спрямування.
Стаття 40. Державний
нагляд (контроль) у сфері загальної середньої освіти
1. Державний нагляд (контроль) у сфері загальної
середньої освіти здійснюється відповідно до Закону України "Про
освіту".
2. Інституційний аудит закладу, що забезпечує
здобуття загальної середньої освіти, є єдиним плановим заходом державного
нагляду (контролю) у сфері загальної середньої освіти, що проводиться один раз
на 10 років центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти.
"Стаття 45. Штатні
розписи закладів загальної середньої освіти
1. Штатні розписи державних і комунальних закладів
загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування і типів затверджуються
керівником закладу загальної середньої освіти на підставі Типових штатних
нормативів закладів загальної середньої освіти, затверджених центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у
сфері освіти.
2. Штатні розписи державних і комунальних закладів
спеціалізованої освіти затверджуються керівниками відповідних закладів на
підставі Типових штатних нормативів закладів спеціалізованої освіти,
затверджених центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування
та реалізують державну політику у відповідних сферах.
3. Штатні розписи приватних і корпоративних
закладів загальної середньої освіти встановлюються засновником
(засновниками)";
статтю 48 доповнити
пунктом 3-1 такого змісту:
"3-1. До 1 вересня 2018 року Кабінету Міністрів
України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним
адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям
і органам місцевого самоврядування забезпечити:
зміну типу підпорядкованих шкіл-інтернатів (крім
закладів середньої освіти для дітей з порушенням інтелектуального розвитку) на
гімназію, ліцей відповідно до вимог цього Закону із збереженням у складі цих
закладів освіти інтернатів з частковим або повним утриманням учнів (вихованців)
за рахунок засновника (засновників). Припинення функціонування інтернатів у
складі таких закладів можливе лише після вирішення в установленому порядку
питання здобуття учнями (вихованцями) освіти та/або отримання відповідних
соціальних послуг за місцем їхнього проживання (реєстрації) чи місцем
проживання (реєстрації) їхніх батьків;
створення обласних (міських - у містах Києві та
Севастополі) ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти, а також районних,
міських (районних у містах) інклюзивно-ресурсних центрів, у тому числі в
об’єднаних територіальних громадах, шляхом реорганізації існуючої мережі
психолого-медико-педагогічних консультацій.
Кабінету Міністрів України упродовж трьох місяців з
дня набрання чинності Законом України "Про освіту" затвердити
Положення про ресурсний центр підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсний
центр";
у тексті Закону слова
"загальноосвітній навчальний заклад" і "навчально-виховний
процес" в усіх відмінках і числах замінити відповідно словами "заклад
загальної середньої освіти" і "освітній процес" у відповідному
відмінку і числі;
Немає коментарів:
Дописати коментар